Харків. Комунальний заклад "Заклад дошкільної освіти (ясла - садок) № 382 "Джерельце" Харківської міської ради"

 





http://dniokh.gov.ua/

Поради психолога

  

 

 

Сторінка для батьків
"Як дорослі можуть сприяти емоційному розвитку дітей" 

                                                                        Емоційному розвитку сприяє така поведінка дорослих, яка робить їх джерелом комфорту і підтримки.

Тепло

Під словом «тепло» розуміємо інтерес до дітей, доброзичливість і реакцію на їхні потреби. Діти відчувають, що їх люблять, цінують, приймають. Тепло може виражатися в тому, що дорослі :

- завжди поруч;

- торкаються ніжно дитини;

- встановлюють і підтримують з нею зоровий контакт;

- використовують можливість, щоб поговорити з дитиною;

- розмовляючи з дитиною, нахиляються до неї так, щоб та їх бачила.

Чуйність

Коли реакція дорослих доброзичлива і передбачувана, діти очікують безпеки і затишку, світ безпечний для них. Постійна реакція дорослого на дитину і стосунки, які виникають між ними, є найважливішим чинником, який визначає ступінь подальшого успіху дітей. Ці взаємостосунки, засновані на щоденному  контакті дитини і дорослого, роблять світ захищеним і передбачувальним.

Дорослий може реагувати так:

- щойно малюк починає плакати, бере його на руки, з’ясовує причину сліз й усуває її;

- обговорює з іншими членами родини, як поводитися з дитиною у певних ситуаціях;

-  виробляє певні моделі поведінки, які відповідають особливостям дитини;

- пестить дитину, коли є можливість.

 

Повага

Повага до дітей означає віру в їхні здібності та потенціал розвитку. Щоб проявити повагу:

- дізнайтеся про особливості, інтереси, потреби, схильності дитини;

- робіть так, щоб діти самі шукали власні рішення;

- просить дітей поділитися своїми ідеями.

Емпатія

Здатність розуміти й приймати емоційний стан, недоліки, думку іншого і є емпатією. Навчитися емпатії – означає мати досвід такого самого ставлення до себе.

Дорослі можуть виявляти емпатію до дітей різними способами:

- пристосовуючись до настрою дитини;

- виражаючи почуття дітей мімікою, голосом, жестами;

- повторюючи за дітьми звуки;

- називаючи емоції дітей просто і без оцінки: «Ти почуваєшся щасливим», «Ти дуже розхвилювався», «ти засмучений»;

- хвалячи  дітей, коли вони виявляють зародки емпатії стосовно інших: «Як ти добре мене обійняв», «Ти пожалів Марійку»;

- у відповідь на жести дитини промовляють: «Ти хочеш персика»;

- повторюють і розвивають сказане дитиною (наприклад, дитина каже: «Черевик».

Дорослий: «Ти хочеш знайти свій улюблений червоний черевик».)

Щирість

Щирість означає, що дорослі повинні бути правдиві, розумні і мають хвалити дітей.

Щирість виражається так:

- чесно зізнайтеся, коли щось не так; уникайте вселяти в дітей помилкові надії;

- будьте поруч, коли діти самостійно займаються, щоб підтримати й підбадьорити їх;

- подякуйте дітям за допомогу чи спробу щось зробити;

- пояснюйте дитині, чому Ви просите її зробити щось, чого їй спочатку не хочеться.

 

 

Поради батькам

                                   Правовий захист від насильства над дітьми в сім'ї

     Організація Об‘єднаних Націй прийняла низку документів – декларацій, конвенцій та інших документів, які при прийнятті їх окремими державами допомагають визначити та долати різні види дискримінації та насильства щодо особистості. Так наприклад, у Декларації ООН "Про викорінення насильства по відношенню до жінок'' , до якої приєдналася і Україна, вказується, що насильства можна віднести таке:
 • фізичне, сексуальне та психологічне насильство, яке має місце у сім’ї, включаючи побиття, сексуальне примушування по відношенню до дівчат у сім’ї, насильство, що пов‘язане з посагом, зґвалтування жінки чоловіком, пошкодження жіночих статевих органів та інші традиційні дії, які завдають шкоди жінці, а також позашлюбне насильство та насильство, що пов’язане з експлуатацією;
 • фізичне, сексуальне та психологічне насильство, яке має місце у суспільстві взагалі, включаючи зґвалтування, сексуальне примушування, сексуальне домагання та залякування на роботі, в освітніх закладах та в інших місцях, торгівлю жінками та примушування до проституції;
 • фізичне, сексуальне та психологічне насильство з боку або при потуранні держави, де б це не відбувалося.
     Отже, до Міжнародних правових документів, які спрямовані на подолання насильства над людьми відносяться:
 - Декларація прав людини, 1948 р.;
 - Конвенція про боротьбу з торгівлею людьми та з експлуатацією проституції третіми особами, 1950 р.;
 - Декларація про політичні права жінок, 1953 р.;
 - Декларація ООН про ліквідацію всіх форм расової дискримінації, 1963 р.;
 - Міжнародний пакт про громадянські та політичні права, 1966р.;
 - Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культур¬ні права, 1966 р.;
 - Декларація ООН про ліквідацію дискримінації по відношенню до жінок, 1967 р.;
 - Конвенція про ліквідацію всіх форм дискримінації по відношенню до жінок, 1979 р.;
 - Конвенція МОП 156 про рівні відношення та рівні можливості працюючих чоловіків та жінок, 1981 р.
 - Загальна декларація прав людини, 1984 р.
 - Конвенція про права дитини, 1989 р.
 - Декларація про викоріненні насильства над жінками, 1993 р.
 - Зобов'язання, взяті Україною після Четвертої Всесвітньої конференції ООН з питань становища жінок, 1995 р.
 - Пекінська декларація Всесвітньої конференції зі становища жінок, 1995р.
     На національному рівні в Україні прийнято ряд законодавчих та нормативно-правових актів, які захищають людину від насильства в сім'ї, а також регламентують діяльність правоохоронців щодо попередження та припинення насильства в сім'ї.
    Конституція України є тією юридичною базою, норми якої визначають та гарантують охорону і захист прав, свобод та інтересів сім'ї та людини. Це такі статті Конституції України як: право захищати своє життя і здоров'я, життя і здоров'я інших людей від протиправних посягань (ст.27); ніхто не може зазнавати втручання в його особисте та сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України (ст.32); право на звернення до державних інституцій (ст.40); право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю (ст.41); право на житло (ст.47); принцип рівності кожного подружжя у правах і обов'язках в шлюбі та сім'ї (ст.51); права та свободи людини й громадянина захищаються судом (ст.55); право знати свої права та обов'язки (ст.57).
    Кодекс про шлюб та сім'ю України визначає сферу сімейних та родинних відносин. Ним передбачені відповідні правові гарантії з охорони й захисту прав та інтересів сім'ї, регулюється порядок вирішення спорів між подружжям, батьками та дітьми, іншими членами родини, а також визначені правові наслідки щодо недотримання ними своїх обов'язків.
    Особа, яка досягла 14-ти років, має право самостійно подавати заяви про позбавлення батьків батьківських прав.
    Основні підстави для позбавлення батьківських прав:
 1. Відмова батьків забрати дитину з пологового будинку і не виявлення протягом 6 місяців щодо неї батьківського піклування.
 2. Ухилення від виконання матір'ю чи батьком своїх обов'язків по вихованню дитини. Мова йде про навмисне ухилення, коли особа повністю усвідомлює наслідки своєї поведінки.
 3. Жорстоке поводження з дитиною.
 4. Алкоголізм або наркоманія батьків.
 5. Експлуатація дитини, примушування її до жебракування та бродяжництва.
 6. Засудження батька чи матері за вчинення умисного злочину щодо дитини.

 Законодавством закріплено перелік органів і установ, які займаються попередженням жорстокого поводження з дітьми та приймають заяви про такі випадки:
 - служба у справах сім'ї, молоді та спорту;
 - кримінальна міліція у справах неповнолітніх органів внутрішніх справ;
 - органи опіки і піклування;
 - кризові центри;
 - органи виконавчої влади,
 - органи місцевого самоврядування, і інші державні органи,
 - Представники цих органів приймають усні або письмові заяви про випадки жорстокого поводження з дітьми, випадки насильства над дітьми або про погрози щодо їх вчинення.
    У випадку, якщо повідомлення підтверджуються, до винних осіб вживаються такі заходи:
 1. Винесення офіційного попередження про неприпустимість вчинення насильства в сім'ї ( виноситься у разі трьох і більше випадків віктимної поведінки і вручається під розпис);
 2. Взяття на профілактичний облік, осіб схильних до вчиненая насильства в сім'ї (беруть тих, кому винесено офіційне попередження, на рік);
 3. Винесення захисного припису. Ним особі, стосовно якої він винесений, забороняється вчиняти певну дію. Обмеження встановлюється на 30 днів.
 Кодексом України про адміністративні правопорушення передбачено відповідальність за адміністративні порушення, що загрожують громадському порядку й громадській безпеці та які можуть бути вчинені в побутовій сфері. До учасників таких правопорушень застосовуються: ст. 173 КУпАП, ст. 182 КУпАП, ст. 180 та 184 КУпАП.
    15 листопада 2001 року в Україні прийнято Закон «Про попередження насильства в сім'ї».
    7 червня 2003 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо відповідальності за вчинення насильства в сім'ї або невиконання захисного припису» (ст. 173.2 КУпАП).
    З вищевикладеного можна зробити висновок, що у сучасного людства є тяжкий гріх – це обездолені діти. Про це багато пишуть та говорять, дехто намагається їм допомагати. Але кількість дітей, які потрапили в біду, не зменшується, а навпаки, збільшується. І сьогодні діти всього світу потребують захисту. 250 млн. існують лише за рахунок важкої праці, крадіжок. 30 млн. дітей від 6 до 11 років не мають можливості відвідувати школу. Щороку від хвороб вмирає до 5 млн. дітей, з них 3,5 млн. – від хвороб, які можна вилікувати. Поширилось використання дітей, від яких відмовились батьки, для трансплантації органів. Щоденно в Україні підлітки скоюють 104 правопорушення, серед яких вбивства, пограбування, насилля, побої,неповнолітніх дітей в нашій країні – діти з різними хронічними захворюваннями.
    На жаль в Україні сьогодні таке явище, як насильство в сім’ї та кривдництво дітей, не завжди стоять у центрі уваги громадськості. Це не від зменшення таких явищ, а затемнення їх тими подіями, які привертають до себе більше уваги у соціополітичному житті країни. Це є притаманним для історії, а без розуміння цього ми приречені повторювати її. Адже історія насильства це зміна соціальних поглядів на ті чи інші явища, які супроводжують людину, якими вони є правильними чи хибними. Тому соціальні працівники, служби у справах неповнолітніх, кримінальна міліція, органи охорони здоров’я, органи опіки та піклування повинні тримати у центрі уваги усі проблеми, усі фактори, що впливають на розвиток дітей та підлітків, враховуючи їхнє оточення а також виробляти та вдосконалювати професійні навички, які допоможуть їм працювати для позбавлення гноблення у сім’ї та суспільстві, враховуючи їхнє оточення. Звичайно, одним із визначальних чинників формування в Україні соціальної політики, системи соціальної допомоги і обслуговування населення є кадрове забезпечення. Численні заклади соціальної сфери потребують дедалі більше фахівців різного профілю і рівнів сучасного типу, здатних враховувати і опиратися на соціальні та економічні реформи, ефективно діяти в сучасних умовах розвитку суспільства, вміло вивчати та ефективно застосовувати перевірений життям вітчизняний та зарубіжний досвід соціальної роботи.
    Дитинство – найважливіший, самобутній і неповторний період у становленні особистості. Саме в цей час дитина формується фізично, психічно й інтелектуально, набуває необхідних знань, умінь, навичок. І саме в цей період вона потребує найбільшої уваги і захисту. Тож державні органи повинні більше приділяти увагу до сімей, у яких є маленькі діти, проводити з батьками співбесіди.
    Для покращення роботи потрібно створити притулки для постраждалих від насильства та жорстокого поводження з метою соціальної реабілітації, де б людина могла б отримати кваліфіковану допомогу психолога та юриста. Потрібно проводити інформаційно-просвітницьку роботу на вулицях, у ВУЗах та ЗОШ (розповсюдження різних буклетів флаєрів, плакатів та ін. )

 

           

Правила покарання

1.                             Покарання не повинно шкодити здоров’ю – ані фізичному, ані психічному. Більше того, покарання має бути корисним.

2.                             Якщо є сумніви щодо покарання, не карайте. Навіть якщо Ви зрозуміли, що занадто м’які, довірливі та нерішучі. Ніякої «профілактики», ніяких покарань «про всяк випадок».

3.                             За один раз – одне покарання. Навіть якщо поганих вчинків скоєно декілька, покарання має бути тільки одне, за все одразу, а не по одному - за кожен вчинок. «Салат» із покарань – це «страва» не для дитячої душі. Покарання - не за рахунок любові. Щоб не сталося! Не залишайте дитину без нагороди і любові, на які вона заслуговує.

4.                             Строк давності. Краще не карати, ніж карати із запізненням.

5.                             Покарали – пробачили. Інцидент вичерпано. Сторінку перегорнуто. Про старі гріхи ані слова. Не заважайте дитині розпочати життя спочатку.

6.                             Без приниження. Щоб там не сталося, якою б не була провина, покарання не повинно сприйматися дитиною як ваша перемога над її слабкістю, як приниження. Якщо дитина вважає, що ви справедливі, дія покарання буде зворотною.

7.                             Дитина на повинна боятися покарання, вона має боятися не Вашого гніву, а Вашої гіркоти, Вашого засмучення.

 

 Коли не можна карати і сварити

1.                             якщо дитина хвора;

2.                             якщо дитина не зовсім одужала після хвороби;

3.                             якщо дитина їсть;

4.                             після сну;

5.                             перед сном;

6.                             під час гри;

7.                              під час виконання завдання;

8.                             одразу ж після фізичної або душевної травми (падіння, бійка, погана оцінка) – необхідно перечекати поки зупиниться гострий біль (але це не означає, що необхідно утішати дитину);

9.                             якщо дитина не справляється зі страхом, з лінню, з рухливістю, з роздратованістю, із будь-яким недоліком, але щиро намагається його подолати;

10.                         у всіх випадках, коли у дитини щось не виходить;

11.                         якщо внутрішні мотиви вчинків найпростіших або найстрашніших порушень вам не відомі;

12.                         якщо ви самі в поганому настрої, якщо втомилися, якщо роздратовані. В цьому стані гнів завжди не правий.

 

Коли не потрібно хвалити

1.                             Похвала має властивість наркотику: ще й ще! І якщо було багато і стало менше, або взагалі не стало, у дитини може виникнути стан непотрібності, самотності і, можливо, страждання.

2.                             Не можна хвалити за те, що досягнуто не своєю працею (фізичною, розумовою, душевною).

3.                             Якщо дитина не заслужила, не долала труднощів – немає за що хвалити.

4.                             Похвали потребує кожна дитина, у кожної є своя норма похвали, ця норма завжди змінюється і треба її знати.

Якщо дитина ослаблена, травмована фізично або душевно, хваліть її кожен день
Увага! Дуже важливо! Похваліть дитину зранку, якомога раніше! І похвала на ніч (або просто поцілунок) теж не зашкодить…
 
Сайт розроблений на базі "Класна Оцінка"