Свято Святого Миколая.

Усі три празники — Варвари, Сави та Миколи — називали Миколаєвими святами. На відміну від весняного Миколи (22 травня), зимовий Микола відзначався врочисто. Вважалося, що він захисник усіх бідних і знедолених. Та найбільше його пошановували діти, для яких він був почесним охоронцем. Навіть є легенда про те, що Микола рятував дітей серед моря.

Традиційно в Україні, особливо в західних областях, до цього дня готували обрядодії, пов'язані зі святим Миколою. Увечері хтось найповажніший з родини, переважно дідусь, перевдягався на вулиці в "доброго Миколая" (на зразок Діда Мороза), заходив до оселі з подарунками, які батьки, знаючи про дитячі забаганки, готували заздалегідь.

Вручаючи кожному окремо гостинець, святий Миколай згадував усе те добре, що зробила дитина протягом року, і соромив за нечемні вчинки. Відтак діти свято вірили в існування цього доброго захисника і намагалися не гнівити "діда Миколая, який знає про все". Це був вельми дійовий виховний момент.

Крім того, в школах влаштовували цікаві вистави, де головною дійовою особою вважався святий Микола. Поруч з ним неодмінно сусідив меткий чортик, який намагався переконати дідуся в тому, що вручати дітям подарунки не варто, бо вони були неслухняними. Але преамбула таких вистав закінчувалася тим, що "добрий Миколай" цього разу вибачає. Драматичні твори, позначені подібними фольклорними сюжетами, писали найвідоміші письменники, зокрема Іван Франко.