Сучасна педагогіка вже знає відповіді на ці питання, тож розглянемо їх. Насамперед, розмірковуючи, чи варто втручатись якимось чином у творчі ігри дітей, слід і ураховувати, що:

1. Гра — найприродніша й водночас найважливіша і діяльність дитини, тож у дошкільному віці вона є ефективним виховним засобом. Якщо задіюються саме ці її функції, це означає, що гру треба спрямовувати.

2. Спрямовуючи гру, слід робити це тактовно та обережно. Втручання дорослого має сприяти підвищенню ігрової активності дошкільнят і аж ніяк не гальмувати її. У дітей при цьому має залишатися свобода та можли­вість реалізовувати власні ідеї доти, поки гра йде в правильному напрямку. Мета, яка ставиться перед спрямуванням творчої гри, — і перетворити її в змістовну, цікаву діяльність, забезпечивши при цьому максимальну виховну цінність. Щоб досягти цього, вихователь впливає на зміст дитячих ігор, допомагаючи розвивати сюжет, збагачувати його новими елементами. Водночас важливо подбати, щоб і між дітьми встановилися дружні стосунки, сприяти їх зближенню та створенню емоційно-позитивної атмосфери. Педагог може впливати на творчі ігри вихованців у різні способи, які умовно можна поділити на дві групи: непрямі і прямі. Непряме спрямування передбачає підготовку умов для ігор.